Sandra, 35 - 2 сентября 2009 14:22

№6 – Секс-гігант

А точніше, мутант. Бо чоловік, який і справді може похвалитися досягненнями в інтимній сфері, навряд чи стане з величезним ентузіазмом розповідати про це першій зустрічній у мережі. Мутанти бувають двох типів: відкриті та приховані. Перший варіант відразу прямим текстом дасть вам зрозуміти мету знайомства. Другий спробує застосувати тактику під кодовою назвою «чєбурашка начал іздалєка». Наприклад, скаже, як йому зараз самотньо в квартирі й запросить у гості для «приємного проведення часу». Думаю, ви самі знайдете, куди його відправити розганяти «нудьгу».

№7 – Байкар

Найчастіше це представники кавказьких національностей. Нехай не ображаються на мене грузини, але всім і без Інтернету відомо, про їхню неперевершену майстерність вішати жінкам макарони на вуха. Варто зазначити, що цей тип зазвичай використовує добірні фрази у спілкуванні, обсипає тебе компліментами і демонструє вищий рівень політкоректності. Нерідко така бесіда досить змістовна і навіть пізнавальна. Однак ідилія моментально переривається, коли тобі пише якась дівчинка і виявляється, що у неї та ж сама казочка з тим самим головним героєм. Вам обом весело. Втім іноді історія фіксує випадки, коли за такого розвитку подій зовсім не до жартів. Наприклад, якщо ваш друг-байкар «позичив» у вас гроші на невизначений термін… А трапляється і таке.

…і все ж

Як би парадоксально це не звучало після всього вище зазначеного, на сайтах знайомств трапляються і нормальні люди. Досить часто там навіть можна зустріти своїх друзів-знайомих, колег по роботі, сусідів і навіть начальство! Бо самотність – то явище, яке не має ні обличчя, ні професії, ні матеріального достатку. А крім того, ніхто не знає, де, коли і з ким вам судилося її позбутись. Тому хто сказав, що ваша доля не чекає на вас у глобальній мережі?

Вам, мабуть, цікаво, чим закінчилося моє інтернет-полювання? У мене було сотні віртуальних знайомств, часом вони переростали в реальні, та у більшості випадків спілкування припинялося після першої ж зустрічі. Тим не менше, я дуже весело проводила час. Аж поки… «Десь я тебе вже бачив,» – написав він мені. «І я навіть знаю де. – відповіла я, – Ми колись вчилися в одній школі». Так ми знайшлися. А далі була кава. Спершу в найближчому кафе, проте тепер він сам робить мені її щоранку. Ми щасливі. Щоправда, надсилати повідомлення одне одному нам стало набагато складніше, бо комп'ютер маємо лише один на двох…

• 
• 
•