НИИ, 46 - 1 марта 2009 22:42

[B][COLOR=red][SIZE=+1]Я велетень з блакитними очима
І крила хмар у мене за плечима
Я велетень. У мене на долоні
Гуляють люди і пасуться коні.
І ти гуляєш в полі, де колосся,
Не знаючи, що то - моє волосся.
Пливеш через палаюче озерце,
А те озерце, люба, - моє серце.
І я не в змозі палко не любити,
Боюсь тебе цілунками убити,
Боюсь тебе я поглядом спалити,
Мов ураганом, подихом звалити.
І я кажу: "Красуне чорнокоса,
Мені набридло бути хмарочосом,
Мені набридло бути максі, хочу мікро,
Від мене всім на цьому світі прикро,
Від мене всім на цьому світі - горе.
Якщо я п"ю, то випиваю море.
Якщо сміюсь, гігант вогнено-русий,
Відлунюється сміх мій землетрусом,
Якщо я плачу вдень чи нічку темну,
Дощами сліз затоплюю всю землю.
Моя маленька лісова ворожко,
Зроби мене своїм котигорошком,
Зроби мене своїм малим горішком,
Твоя долоня стане моїм ліжком,
Я спатиму на ній, як на долівці,
І буду сни твої вночі дивиться,
Я хочу спати хлопчиком маленьким,
Щоб ти мене плекала, наче ненька,
Я хочу зовсім непомітним бути,
Щоб шепіт твій, як грім небесний, чути
І щоб джмелі які гудуть над нами,
Великими здавались літаками,
Щоб я перепливав нічне озерце
Й не знав, що те озерце - твоє серце..."

Ю.Рибчинський

[/SIZE][/COLOR][/B]

• 
• 
•