Kristin, 41 - 5 мая 2008 23:16

Тобі Секрет!
Це просто хвороба. Ти-це моя хвороба. Ще кілька днів тому я підсміхувалась із своєї подруги, а тепер сама хвора.
Хочу на колінах просити у себе вибачення. Знов я по собі топчусь, насміхаюсь із гідності, яка доречі мені не належить, а дана з Висоти.
Я собі обіцяла-більше не буду... Але знову...
Хочу волі!!! Пусти мене, прошу...

Розкажу я тобі по секрету про нас: я завжди поруч і вчасно, тоді, коли треба моя енергія. Вечорами я тебе з нетерпінням чекаю, щоб вислухати про твої переживання. Ти повністю мені довіряєш, і я тобі. У нас вдома затишно, мінімум речей, зручно і просторо. Тобі зі мною дуже весело, я до безтями можу кепкувати з нас. Я твоя. Ніжна, деколи "стервозна", але це тебе тільки тішить. Ти кохаєш мене, ти тепер це добре розумієш, як це. Бо інакше і бути не може. В нас партнерські відносини. Ми достатньо незалежні, і вміру віддалені. Нам завжди цікаво пізнавати один одного. Хочеться бути частинкою буття один одного. Наші ночі солодки, довгі пристрасні, не вичерпні. Ми кохаємось і ще більше хочеться, а втомлені, ми засипаєм в обіймах. Зранку я люблю дивитись на твій сон. Або часами ти приносиш каву до мене зніженої... Ти займаєшся улюбленою справою. На наступному тижні відкривається твоя приватна гімназія. Зараз нас переповнює солодка тривога. Але все готово!!! Це наше життя, це наше щастя! Я вдячна за таке щастя. Знаю інакше і не могло бути :) Ти моя солодка хвороба :)

• 
• 
•